Кожні дві хвилини: як постійні переривання впливають на мислення керівників

Коротка відповідь

1. за даними Microsoft за 2025 рік, працівників інтелектуальної праці, які отримують найбільше сповіщень, перериває зустріч, лист чи повідомлення кожні дві хвилини — приблизно 275 разів на день.
2. Експерименти свідчать, що люди встигають за цим темпом, бо працюють швидше, і платять за це стресом.
3. До того ж частина їхньої уваги застрягає на попередньому завданні. У самій роботі не видно ні того, ні іншого — тому це так легко ігнорувати.

Більшості людей, які керують компанією, не потрібне дослідження, щоб знати, що їх переривають. Воно потрібне для іншого: побачити, що роблять ці переривання і скільки вони коштують, коли все начебто йде як слід. Ось що виміряли дослідники — і де їхні дані закінчуються.

Як часто переривають керівників?

У червні 2025 року Microsoft опублікувала спецзвіт Work Trend Index Breaking down the infinite workday. Він поєднує знеособлені дані про використання Microsoft 365 (до 15 лютого 2025 року) з опитуванням 31 000 працівників інтелектуальної праці в 31 країні. Ось деякі висновки:

Перш ніж цитувати заголовок, варто знати дві деталі. Перша: цифра «кожні дві хвилини» стосується 20% користувачів, які отримують найбільше сповіщень, і підрахована за 24-годинну добу. Вона описує найнавантаженіших, а не пересічну людину. Друга: у даних про використання немає користувачів з ЄС. Такого вимірювання для Відня в нас немає. Є лише рядок з опитування: керівники трохи частіше, ніж працівники, описують свою роботу як хаотичну і фрагментовану.

Ще одне джерело стосується саме CEO. Michael Porter і Nitin Nohria з Harvard Business School 13 тижнів цілодобово відстежували, як CEO великих компаній витрачають час, і 2018 року опублікували результати в Harvard Business Review. Це найвідоміша спроба виміряти робочий тиждень CEO. Детальні цифри доступні лише за платною підпискою HBR, тому ми їх тут не наводимо.

Залишок уваги: чому перемикання коштує дорожче, ніж здається

Залишок уваги (attention residue) — це частина вашої уваги, що лишається з попереднім завданням, коли ви вже перейшли до нового. Термін належить Sophie Leroy, яка нині працює в University of Washington Bothell. У статті 2009 року в Organizational Behavior and Human Decision Processes вона у двох експериментах показала: людям важко відвести увагу від незавершеного завдання, і від цього страждає наступне.

Одна деталь її роботи суперечить інтуїції. Просто довести перше завдання до кінця було замало, щоб його відпустити. Повніше люди перемикалися тоді, коли закінчували його під певним тиском часу: так з’являлося відчуття, що справу закрито.

Перенесіть це на звичайний день керівника. О 10:00 — питання від ради директорів, о 10:20 — дзвінок щодо найму, між ними — ескалація від клієнта, а дорогою на наступну зустріч — повідомлення від інвестора. Кожне перемикання щось по собі лишає. До вечора в голові відкрите не одне завдання, а ціла дюжина.

Залишок уваги — це та частина думок, що досі на минулій зустрічі, хоча ви вже заходите на наступну.

Чи гірше ми працюємо, коли нас переривають?

Чесна відповідь: не так, як можна було б очікувати.

У 2008 році Gloria Mark з University of California, Irvine разом із Daniela Gudith і Ulrich Klocke з Humboldt University Berlin провели експеримент для конференції CHI. Учасники виконували завдання з електронними листами, і їх переривали кожні дві хвилини. Дослідники очікували, що з перериваннями робота піде повільніше. Вийшло інакше. Завдання з перериваннями люди виконали швидше, а якість не відрізнялася.

Ціна виявилася в іншому. Уже через 20 хвилин такої роботи учасники повідомляли про помітно сильніші стрес, роздратування, навантаження, зусилля й тиск часу. Переривання вони компенсували швидкістю, а платили напругою. Автори застерегли, що не можуть сказати, чи люди з часом звикають, чи напруга й далі зростатиме.

Мабуть, для тих, хто керує, це найкорисніший висновок. Результат виглядає нормально — отже, і система начебто працює нормально. А того, що при цьому вичерпується, не видно на жодному дашборді.

В експериментах люди, яких переривали, зберігали якість роботи, бо пришвидшувалися. Ціною був стрес, а не помилки.

Gloria Mark також вимірює, скільки часу люди затримуються на одному екрані, перш ніж перемкнутися. В інтерв’ю новинній службі Каліфорнійського університету 2024 року вона розповіла, що її перше дослідження, на даних 2003 року, показало в середньому близько двох з половиною хвилин. До 2020 року середній час уваги до одного екрана становив уже 47 секунд. Це міра поведінки за екраном, а не клінічна міра уваги, але напрям зрозумілий.

Чи має значення телефон на столі, якщо його не торкатися?

У 2017 році Adrian Ward, Kristen Duke, Ayelet Gneezy і Maarten Bos опублікували в Journal of the Association for Consumer Research статтю «Brain Drain». У двох експериментах сама присутність власного смартфона зменшувала доступні учасникам когнітивні ресурси — їх вимірювали за робочою пам’яттю і плинним інтелектом, — навіть коли телефон ніхто не перевіряв. Найсильнішим ефект був у тих, хто найбільше залежить від телефона.

Дослідження стало відомим, але подальші роботи обережніші. Метааналіз 2023 року (Tobias Böttger, Michael Poschik і Klaus Zierer) об’єднав 22 дослідження з 43 ефектами. Він підтвердив невеликий загальний негативний ефект (Hedges' g = −0,14), найпомітніший для пам’яті. Для самої уваги ефект виявився статистично незначущим, а результати в різних регіонах сильно різнилися.

Тож чесний підсумок такий: ефект, схоже, справжній, але невеликий і залежить від людини та завдання. Телефон на столі — не катастрофа. Це ще одна річ, яка тихо просить частку вашої уваги.

Чого дослідження нам не кажуть

Чи є дані про відновлення?

Є давня традиція досліджень того, що допомагає відновитися спрямованій увазі. Один відомий приклад: 2008 року Marc Berman, John Jonides і Stephen Kaplan повідомили в Psychological Science, що у двох експериментах прогулянка на природі і навіть перегляд фотографій природи покращували результати в завданнях на спрямовану увагу порівняно з міським середовищем. Вони пов’язують це з теорією відновлення уваги: природне середовище м’яко утримує увагу, і та увага, що потребує зусиль, може відпочити.

Це не означає, що прогулянка виправить фрагментований тиждень. Радше це свідчить, що увага поводиться як ресурс, здатний відновлюватися, — але лише тоді, коли змінюється сам вхідний потік, а не коли той самий потік просто сповільнюється.

Запитання, яке варто поставити

Це не порада, бо дослідження не дають такої, що підійшла б усім. Це запитання, яке з них випливає:

Яким був найдовший проміжок минулого тижня, коли ніщо й ніхто не міг до вас достукатися, — і про що ви тоді думали?

Декому на другу частину відповісти важче, ніж на першу. А часто саме тоді й мали б народжуватися найцікавіші думки.

Де тут Stilla Circle

На вечорах Stilla Circle, які ми готуємо у Відні, телефони — за бажанням — лишаються в конверті біля дверей. Гості готують у парах із шефом і розмовляють за одним столом, без титулів і без продажів. Ідея проста: кілька годин без перемикань, щоб увага могла лишатися з чимось одним — і з людьми, які поруч.

Часті запитання

Джерела

1. Microsoft WorkLab (17 June 2025). Breaking down the infinite workday — Work Trend Index special report. https://www.microsoft.com/en-us/worklab/work-trend-index/breaking-down-infinite-workday (accessed 16 Oct 2026)
2. Mark, G., Gudith, D., & Klocke, U. (2008). The Cost of Interrupted Work: More Speed and Stress. Proceedings of CHI 2008, ACM, 107–110. https://www.ics.uci.edu/~gmark/chi08-mark.pdf (accessed 16 Oct 2026)
3. Leroy, S. (2009). Why is it so hard to do my work? The challenge of attention residue when switching between work tasks. Organizational Behavior and Human Decision Processes, 109(2), 168–181. https://ideas.repec.org/a/eee/jobhdp/v109y2009i2p168-181.html (accessed 16 Oct 2026)
4. Ward, A. F., Duke, K., Gneezy, A., & Bos, M. W. (2017). Brain Drain: The Mere Presence of One's Own Smartphone Reduces Available Cognitive Capacity. Journal of the Association for Consumer Research, 2(2), 140–154. https://ideas.repec.org/a/ucp/jacres/doi10.1086-691462.html (accessed 16 Oct 2026)
5. Böttger, T., Poschik, M., & Zierer, K. (2023). Does the Brain Drain Effect Really Exist? A Meta-Analysis. Behavioral Sciences, 13(9), 751. https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC10525686/ (accessed 16 Oct 2026)
6. Schelenz, R. (2 Jan 2024). How to sharpen your attention and meet your goals in 2024 (interview with Gloria Mark). University of California Newsroom. https://www.universityofcalifornia.edu/news/how-sharpen-your-attention-and-meet-your-goals-2024 (accessed 16 Oct 2026)
7. Porter, M. E., & Nohria, N. (2018). How CEOs Manage Time. Harvard Business Review, July–August 2018. https://hbr.org/2018/07/how-ceos-manage-time (accessed 16 Oct 2026)
8. Berman, M. G., Jonides, J., & Kaplan, S. (2008). The cognitive benefits of interacting with nature. Psychological Science, 19(12), 1207–1212. https://doi.org/10.1111/j.1467-9280.2008.02225.x (accessed 16 Oct 2026)